Літературна казка та фантастика в англійській літературі

Лекція 5-6

Тема. Літературна казка та фантастика в англійській літературі ХІХ - початку ХХ століття.

План

1. Дитяча література абсурду. Творчість Едварда Ліра.
2. Художня своєрідність казок про Алісу Л.Керролла.
3. Англійська літературна казка.

Ключові поняття

Літературна казка - це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. 

Дилогія - (грецьк. di — двічі, logos — слово) — у давньогрецькому театрі — драма на два акти. В сучасній літературі — два самостійні твори, поєднані спільним ідейним задумом, героєм, зображенням певних явищ. Водночас кожен з них може мати свою сюжетно-композиційну лінію.

Пародія - комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору. Пародія в перебільшеному вигляді відтворює характерні особливості оригіналу.

Естетизм - тенденція в англійській літературі, яка сформувалася наприкінці 19 століття під впливом ідей Джона Рескіна та Волтера Пейтера.

Найяскравішим представником естетизму став Оскар Уайльд, який вважав, що мистецтво живе своїм життям незалежно від дійсності і тому перебуває в опозиції до свого часу, що життя наслідує мистецтво, а не навпаки, що «немає книжок моральних або аморальних, є книжки добре написані або погано написані»[

Анімалістична казка - казка про тварин.

Літературна анімалістична казка – авторський твір, в якому тварини діють як повноправні персонажі (або на рівні з персонажами-людьми).

1. Дитяча література абсурду - оригінальне і неповторне явище в англійській літературі XIX століття. На перший погляд випадаючи з картини літературного розвитку, література абсурду, однак, має глибоке коріння в народній поезії і в класичній літературі, вона є новим способом осмислення світу. Неважко помітити значну схожість художнього мислення Керролла та Ліра - з одного боку, Свіфта і Діккенса - з іншого. Література абсурду доводить до комічного ефекту ту типізацію, якою так майстерно користувався Діккенс, розвиває і використовує багатство літературних прийомів, накопичених англійським критичним реалізмом.

Едвард Лір (1812-1888)

Edward Lear (12 or 13 May 1812 – 29 January 1888) was an English artist, illustrator, musician, author and poet, and is known now mostly for his literary nonsense in poetry and prose and especially his limericks, a form he popularised.

Едвард Лір, поет, художник і мандрівник, з повним правом може вважатися одним з основоположників англійської (і європейської) дитячої літератури у власному розумінні цього слова: його твори з самого початку призначалися і для дорослих, і для дітей, і дитячий читач в Англії з величезною любов'ю поставився до творчості Ліра. У той же час Едвард Лір заклав основи нового напряму в англійській літературі: він створив своєрідну гумористичну літературу абсурду.

Знаковим у творчості Ліра був 1846, коли він видав "Книгу нісенітниць" (The Book of Nonsense), що перетворила Ліра на відомого та улюбленого дітьми письменника. За "Книгою нісенітниць" пішли "Безглузді пісеньки, історії, ботаніка і абетка" (Nonsense Songs, Stories, Botany and Alphabets) (1871), які включали в себе найвідомішу з пісеньок безглуздості «Сова та кицька» (The Owl and the Pussycat). Едвард Лір став лауреатом безглуздості.

Багата уява Ліра, його виразний сміх знайшов вираження не тільки в його віршах, але і в дивовижних ілюстраціях до них, виконаних самим автором.

Поетична творчість Ліра живилася з декількох джерел. Найважливіше з них - усна народна творчість. Лір оживив і переосмислив ексцентричне початок, властивий англійському фольклору, зробивши його головним архітектонічним принципом його поезії. У творчості Ліра можна угледіти певний вплив памфлетів і сатир Свіфта.

Едвард Лір створив безліч маленьких шедеврів - лімериків. Лімерик – це вірш, один зі складових англійського гумору та культури. Назва жанру походить від графства Лімерик в Ірландії. У лаконічній короткій формі лімерика своєрідна логіка Ліра заграла новими фарбами. Він був першим, хто випустив збірку власних лімериків, завдяки йому цей жанр став популярним. Лір написав 212 лімериків, більшість яких кумедно-абсурдного характеру. 

Проаналізуємо основні ознаки лімеріка. Він має 5 рядків. Кількість складів:

Рядок	Кількість складів	Характеристика
1 2	8 8	зав’язка сюжету, введення головного героя
3 4	6 6	дії та основні риси головного персонажу
5	9	несподівана розв’язка, вимовляється швидко

Головна мішень поезії Ліра - відсталість людської думки, в якій би формі вона не проявлялася. Фантазія Ліра в основному спрямована на створення комічних персонажів із запаморочливими іменами, на гру словами.

Пропоную переглянути відео-урок Fun & Easy English with Poems: THE LIMERICK і дізнатися більше.

There's also Gill's lesson based on the poem "The Owl and the Pussycat"

У своїй творчості Лір нерідко переосмислює, пародіює різні поетичні жанри - баладу ("Качка і Кенгуру"), байку з моралізаторським фіналом ("Поббл, у якого немає на ногах пальців"). Кращі твори: цикл віршів Джамбл, "Едвард Лір самому собі", "Прогулянка верхи".

Вірші Ліра відомі російською мовою в прекрасних перекладах С. Я. Маршака. Українською мовою лімерики перекладав Олександр Мокровольський.

2. Слідом за Едвардом Ліром традиційну для англійців поезію нісенітниць розвивав Л. Керролл, який одним з перших в Англії став писати спеціально для дітей.

Люїс Керролл (1832-1898)

Професор Оксфордського університету, який збагатив математику свого часу рядом відкриттів, фахівець у галузі математичної логіки й аналізу, Чарлз Латуідж Доджсон увійшов в історію англійської дитячої літератури під псевдонімом Льюїс Керролл. Історія виникнення псевдоніму відображає любов Керролла до головоломок та оригінальність його мислення. Свій псевдонім Л.Керролл утворив, перекладаючи своє ім’я з англійської на латинську мову та навпаки.

Charles Lutwidge – Carolus Ludovicus – Ludovicus Carolus – Lewis Carroll

Його твори - від серйозних математичних праць до кумедних головоломок і казок - пов'язані спільними ідеями і парадоксальністю мислення.

Світову популярність Керроллу приніс його перший літературний досвід - казка "Аліса в Дивокраї" (Alice in Wonderland) (1865), після якої через шість років вийшло продовження: "У Задзеркаллі. Що там побачила Аліса" (Through the Looking Glass) (1871). Обидві книги (дилогія), відразу ж після виходу в світ, стали улюбленими творами дітей, а Аліса - прославленої героїнею англійської дитячої літератури. 

Яскрава і своєрідна творчість Керролла спирається на цілий ряд джерел: 

- усна народна творчість (Керролл широко користувався фольклорними текстами та персонажами (наприклад, Humpty-Dumpty), щедро вводячи їх в свою розповідь) 

- індивідуальне парадоксально-логічне мислення автора

- численні елементи злободенної пародії. 

Ілюстрацією може служити сатира на освіту у розмові Аліси та Mock Turtle. Керролл використовує слова з подібним звучанням та грається з логікою, заміняючи Reading на Reeling, Writing на Writhing, History на Mystery, Drawing на Drawling і т.п.

У дилогії про Алісу всі ці компоненти органічно організовані навколо нескладних сюжетів, у першій книзі - подорож Аліси підземеллям, картковим королівством, у другій - її ж подорож задзеркаллям шаховою країною. Ці сюжетні "одіссеї" відкривають перед автором невичерпні можливості для найрізноманітніших каламбурів, жартів, нарешті, для введення в дію зовсім несподіваних, як правило, фольклорних персонажів (Шалтай-Болтай, Лев і Єдиноріг, Грифон, Березневий Заєць). 

Для Керролла надзвичайно типово "пожвавлення" застиглих метафор і простих стійких словосполучень: так, наприклад, Березневий Заєць "витягнутий" їм із вислову "божевільний як березневий заєць" (as mad as a march hare) - і ось Заєць оживає і включається в дію на правах повноправного героя розповіді.

Таким чином, вся система образів твору, розвиток сюжетних ліній, діалоги, пародії, жарти та каламбури мають в своїй основі англійську лексику, фольклорні та літературні асоціації, тому потребують лінгвістичного коментаря при перекладі. Персонажі казки очима різних художників.

Особливе місце в дилогії про Алісу займає поезія. Використовуючи народну поезію і обіграючи її мотиви, Керролл супроводжує текст безліччю власних віршів, значна частина яких - пародії. Тепер, коли прототипи цих героїв забуті, вірші Керролла все одно привертають дитину своїми "влучними нісенітницями", досягаючи рівня високої художності. Мабуть, найвідоміший вірш Керролла - це "Казнахтун" ("В Задзеркаллі"), що складається з "слів-вішалок", на кожне з яких навісили відразу по два сенси, за висловом одного з героя казки:

Був надпечірок, бо щурки

Гризрили в посогді,

І бурцигалися швірки,

Мов грульки у воді.

(Переклад – В.Г.Наріжної)

Неологізми Керролла частково увійшли в англійську літературну мову - явище виключно рідкісне.

Дилогія Керролла - твір ясного, чистого і сміливого розуму. Розмовляючи з дітьми на рівних, Керролл вчить своїх читачів добру і здоровому глузду, радує їх пустотливим і глибоким жартом.

У зв'язку з винятковою складністю перекладу казки Керролла російською мовою з'явилися лише в 1909, 1911, 1923 - 1924 роках. Однак, в 60-70-і роки XX століття дилогія про Алісу викликала такий інтерес, що один за одним з’явилися декілька нових перекладів та переказів. Перекладали твори про Алісу українською мовою: Валентин Корнієнко, В.Г.Наріжна.

Порівняльний аналіз оригіналу твору та перекладу.

Звичайно, найкраще сприймати твір мовою оригіналу. На сайті BBC Learning English у розділі Dramas from BBC Learning English є серія радіоспектаклів Alice in Wonderland (Intermediate level). Рекомендую починати з Part 1: Down the Rabbit Hole.

Творчі роботи студентів Покровського педагогічного коледжу:
Alice in Winderland Junk Journal

Mad Party Scene

Alice in Wonderland Tree Photos

3. Літературна казка

Довгий шлях розвитку подолала в англійській літературі казка: від безхитрісної фольклорної оповіді до вишуканих притч Уайльда і фантастичних епопей Толкіна, творів великого узагальнюючого значення. В англійській літературній казці неважко помітити два головних напрями: один з них пов'язаний з ім’ям Оскара Уайльда, а інший, нібито оновлює фольклорні витоки казки, вводить читача до нового світу, світу вже нової авторської міфології, відкриває для нього цілий фантастичний світ. Одним їх творців цього напряму можна вважати Люїса Керролла. 

Оскар Уайльд (1854 – 1906). Літературна діяльність Уайльда розпочалась ще у студентські роки. Відкидаючи утилітаризм у мистецтві, пропагуючи «мистецтво для мистецтва», епатуючи буржуа, Уайльд дійсно прагнув до краси й досконалості форм, тонкощів стилю. Втім, це не свідчить про те, що естетичні декларації Уайльда співпадали з його художньою практикою: непослідовно і суперечливо, але блискуче за формою Уайльд підіймав у своїй творчості життєво важливі проблеми буття. 

Разюче неподібні з гострополемічними і в той же час догматичними трактатами Уайльда з естетики, його вірші у прозі та казки. Казки Уайльда – втілення досконалої поетичної форми й поетичного мислення. Витонченість і чіткість словесного малюнку роблять їх виключним явищем у англійській літературі. В той же час, цікавим та привабливим є зміст: у цих невеликих за обсягом творах письменник Уайльд, не побоюючись повчальності, але вміло уникаючи її, ставить перед дитиною-читачем серйозні моральні проблеми, питання життя та смерті, добра та зла, пропонує читачу свій власний розв’язок цих проблем, засновуючись на гуманістичному розумінні людської натури, почуттів, моралі. 

Казки Уайльда вийшли до складу двох збірок: «Щасливий принц та інші казки» (1888) та «Гранатовий будиночок» (1891). Зрозуміло, що вони значно відрізняються від народної казки і літерою і духом, адже перед нами новий жанр – літературна казка, суть якої глибоко суб’єктивна, пов’язана зі світоглядом автору. Взірцем, якого наслідував і від якого відштовхувався Уайльд, була творчість Г. Х. Андерсена. 

Серед казок Уайльда спільною темою – темою вірності дружбі та коханню – об’єднані декілька кращих його творів: «Щасливий принц», «Соловей та троянда», і «День народження інфанти». Широкий діапазон почуттів породжують казки Уайльда: від почуття трагізму життя («Хлопчик-зірка») до всеперемагаючої іронії («Великан-егоїст», «Чудова ракета»). Іронія Уайльда у казках ніколи не доходить до сарказму, адже автор керується добрими почуттями.

В своїх казках О.Уайльд стверджує гуманні ідеї, відкидає прагнення до матеріального збагачення, протиставляє йому духовні скарби людини, засуджує егоїзм та оспівує альтруїзм.

Джозеф Редьярд Кіплінг (1865-1936).  Один із найвеличніших англійських письменників Редьярд Кіплінг народився в Бомбеі, значна частина його життя і творчості пов’язані з Індією. 

Славу Кіплінгу принесли його анімалістичні твори, передусім «Книга джунглів» (1894) та «Друга книга джунглів» (1895), про людське дитинча, Мауглі, вгодоване вовчицею. Ця дилогія Кіплінга спирається на старовинні індійські повір’я, але в основі простежується характерна для того періоду творчості Кіплінга цікавість до людської особистості. В дилогії сутність людини подано нам за допомогою оригінального художнього прийому. Мауглі не може витримати свого виключного стану в джунглях, своєї самотності, неможливості поєднувати любов до звірів, серед яких пройшло його життя, з моральним імперативом, що є його провідником для людей. Дійсно, в оповіданні «У заповіднику», яке є заключним у «Книзі джунглів», Мауглі повертається до людського суспільства. 

Джунглі – спільнота, що підкорюється законам розуму й справедливості. Фізична сила і агресія – предмет зневаги героїв. Беззмістовність насилля та аморальність втілює в собі антипод Мауглі – тигр Шер-Хан. Ідея підкорення природи людиною, переваги людини, з якої витікають її великі моральні зобов’язання перед світом. Ці теми «Книги джунглів» грають велику виховну роль. В російських виданнях «Книга джунглів» існує в скороченому вигляді, й відома піл назвою «Мауглі».

Не меншою любов’ю дитячого читача користується збірка Кіплінга «Казки просто так» (1902). Як і для «Книги джунглів» казкам Кіплінга притаманні динамізм стилю, яскрава винахідливість, особлива Кіплінгова дотепність. Казки про цікавого слоненя, про те, як було написано першого листа, про те, звідки у кита така велика ковтка, повість про сміливого мангуста Ріккі-Тіккі-Таві підкорили дітей. Просто, весело й захопливо розповідає автор про цих екзотичних героїв, супроводжуючи свої розповіді власними малюнками з підписами і віршами, що запам’ятовуються на все життя. 

Більше про збірку "Just So Stories" дивись ТУТ.

Як дитячий письменник Кіплінг постає перед нами творцем нової тенденції в англійській дитячій літературі. Перед дитиною-читачем він ставить недитячі, серйозні питання, кінцеве розв’язання яких ще далеко попереду. Але, задумуватись над ними слід ще з дитинства, чого й досягнув своїми казками та «Книгою джунглів» Кіплінг.

Як пишуть англійські дослідники про свою дитячу літературу, її «золоте сторіччя» розпочалося з Льюіса Керролла і його Аліси. Верхівка цього «золотого» періоду знаходиться десь поміж 1894 та 1908 роками, коли публікував свої дитячі книжки Кіплінг, вийшов «Вітер у вербах» Кеннета Грема, твір Джеймса Баррі «Пітер Пен» та «Історія кролика Пітера» Беатриси Поттер.

«Історія кролика Пітера» (The Tale of Peter Rabbit) (1902) Беатриси Поттер (1866-1943) розвиває давню для англійської літератури традицію анімалістичної казки. Герої казки, проілюстровані самою письменницею, – веселі зайчата, легко і міцно запам’ятовуються маленькому читачу. Простота і легкість викладу – часом, можливо, надмірні – були, без сумніву, свідомою метою Б. Поттер. Її велика заслуга в тому, що письменниця намагалась створити цікаву казку, доступну для наймолодшого віку. Cлайди

Загалом, Поттер написала 23 дитячі книжки. Частково вони були популярними через якість їх ілюстрацій: тварини-герої мали свій характер, особистість, і в той же час діяли природньо. Серед них (назви російських перекладів казок): Сказка про бельчонка Тресси и его хвост (The Tale of Squirrel Nutkin); Сказка про Клару Кряквуд (The Tale of Jemima Puddle-Duck); Пампушата (The Tale of Flopsy Bunnies); Сказка про Джонни Горожанина (The Tale of Johnny Town-mouse); Сказка про Олли Кроллета (The Tale of Benjamin Bunny); Сказка про мистера Мак-Квакила (The Tale of Mr Jeremy Fisher).

Переклад українською мовою: Беатрікс Поттер. Кролик Петрик та інші історії: Повне зібрання казок. Переклад з англійської: Олена О'Лір. Львів: Астролябія, 2016. 352 стор.

Більша частина літературної творчості Джеймса Баррі (1860-1937) – відомого англійського романіста – була присвячена літературі для дорослих. Проте, його «серйозні» романи, повісті та п’єси, тепер вже небагато хто пам’ятає. Натомість, славу Дж. Баррі принесли дитячі твори – повість «Біла пташка», і написані за тим самим сюжетом п’єса «Пітер Пен» (1904) і повісті «Пітер Пен у Кенсінгтонському саду» (1906) і «Пітер Пен та Венді» (1911).

«Пітер Пен» - це неймовірна, казкова, фантастична феєрія, історія хлопчика, який ніколи так і не став дорослим. В історії Пітера Пена щирий, зворушливий початок поєднується з польотом фантазії, дуже яскравої, тому що Дж. Баррі володів чудовим мистецтвом реалістичних, правдивих деталей. Саме це поєднання реалістичного, зворушливого, фантастичного і кумедного зробило книгу і п’єсу Баррі улюбленими дитячими творами. У вищезазначених творах Баррі можна помітити і риси фольклорного, парадоксального мислення, такого притаманного англійцям. 

Одним з чудових прикладів сучасної анімалістичної казки є книга Кеннетта Грема (1859-1932) «Вітер у вербах» (1908). Гумор Грема, образна структура його книги тісно пов’язані з його попередниками, передусім з Л. Керроллом. Проте, тип оповіді у Грема дещо зазнає змін: він сміливо вводить до книги реалії іншого, ніж у Керролла, часу, початку ХХ сторіччя – сучасність дрібними подробицями буття вплітається до казки й наближує її до читача так, що казкові герої виявляються не такими вже й недосяжними та незбагненними істотами. Як казкар, Грем володіє й чудовим мистецтвом типізації, успадкованим сучасною англійською літературою від критичних реалістів ХХ сторіччя. Більше про книгу за посиланням.