КСР №3

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи методики навчання іноземної мови. Навчання мовного матеріалу.

КАРТКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 3                  

Тема. Навчання звуків іноземної мови. Наслідування (імітація) як головна вправа при навчанні вимови. Профілактика та виправлення фонетичних помилок.

Мета. Розглянути основні методи та прийоми навчання звуків англійської мови, розкрити послідовність опрацювання звуків англійської мови на початковому етапі та показати її на конкретних прикладах; формувати навички самостійної роботи та навички пошукової роботи, розвивати увагу, пам’ять та логічне мислення; формувати навички аналізу навчального матеріалу; виховувати активність, працьовитість, культуру інтелектуальної праці.

Література.

1. Клементьева Т.Б., Монк Б. Счастливый английский. Кн.1. – М., 1993. – с.315-330
2. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах.С. Ю.  Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 2002. – с.107-111.

3. Рогова Г.В., Верещагіна И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в средней школе. – М.: Просвещение, 1988.

4. Роман С.В. Навчально-методичний комплекс “Wonderland”: Книжка для вчителя. – К.: Ленвіт, 2000. – с.22-26.

5. Стародуб Т.Ф. Перші кроки в англійській. – К.: Шкільний світ, 2011.

6. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам. Базовый курс лекций. – М., 2005.- с.70-74.

Завдання до самостійної роботи № 3.

1. Ознайомитися з планом семінару 5-6.

План семінару

1. Навчання звуків іноземної мови.

2. Наслідування (імітація) як основна вправа при навчанні вимови в  початкових класах.

3. Профілактика та виправлення фонетичних помилок.

2. Опрацювати запропонований теоретичний матеріал та законспектувати відповіді на наступні запитання:

1. Дайте характеристику трьох груп звуків, на які поділяються всі звуки англійської мови.

2. За допомогою якого методу має проводитися ознайомлення учнів з новим звуком іноземної мови?     

3. Як класифікуються вправи для навчання вимови англійських звуків? Наведіть приклади завдань до цих вправ.

4. Охарактеризуйте прийом імітації як основну вправу при навчанні вимови іноземних звуків.

5. Як слід проводити роботу з профілактики та виправлення фонетичних помилок?

Теоретичний матеріал до семінару 5-6

1.Навчання звуків іноземної мови.

За ознакою схожості/розбіжності звуків англійської та рідної мов усі звуки англійської мови поділяють на три групи.

До першої групи відносять звуки, максимально наближені до звуків рідної мови за акустичними особливостями та артикуляцією (наприклад, [b], [m], [p], [f]).

Формування навичок вимови названих звуків не викликає особливих труднощів, оскільки має позитивний перенос навичок з рідної мови в англійську. Для засвоєння цих звуків можна обмежитися імітацією, ніяких інших вправ ця група не потребує.

Друга група включає звуки, які, на перший погляд, дуже схожі на звуки рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками (наприклад, [a:],[ i:], [t], [n], [l], [r]).

Сприймання та відтворення звуків, що належать до другої групи, характеризується високим ступенем інтерференції. Учні автоматично переносять навички вимови цих звуків з рідної мови в іноземну, що призводить не тільки до появи акценту в мовленні, але й до помилок на рівні змісту. Звуки цієї групи вимагають від учителя посиленої уваги та спеціального тренування в різноманітних вправах, особливо в тих, де є контрастування з відповідними звуками рідної мови.

 До третьої групи входять звуки, які не мають артикуляційних або акустичних аналогів у рідній мові учнів (наприклад, [ð], [Ө], [ŋ], [w], [h]).

Звуки цієї групи також викликають значні труднощі при засвоєнні, тому що має місце формування абсолютно нової артикуляційної бази.

Таким чином, належність звука англійської мови до тієї чи іншої групи зумовлює методику його засвоєння – способи ознайомлення учнів з ним, вибір і кількість вправ, що потрібні для оволодіння даним звуком у сприйманні та відтворенні.

На думку багатьох сучасних методистів, ознайомлення з новими звуками має проводитися за допомогою аналітико-імітативного методу. Вчитель виділяє звуки, що становлять для учнів певні труднощі, та пояснює Ії вимову. Правила артикуляції підказують учням, які органи мовлення (губи, язик,  зуби) беруть участь у вимові звука.  Наприклад, англійський звук [w] можна пояснити, запропонувавши дітям спочатку сказати звук [у] ( зробити при цьому губи „трубочкою”), а потім вимовити звук [в].

Всі пояснення, які даються учням, повинні бути чіткими, короткими і практично цінними, враховувати типові помилки учнів. Після аналітичної частини роботи над звуком, він включається до складу, слова, словосполучення, фрази, які імітуються учнями. Отже, за поясненням має безпосередньо йти вправляння.

Для навчання вимови англійських звуків використовуються наступні вправи:

а) вправи на рецепцію (сприймання)

б) вправи на репродукцію (відтворення).

Вони тісно пов’язані між собою і націлені на формування як слухових (фонематичний слух), так і вимовних (артикуляційних) навичок.

Вправи на рецепцію звуків націлені на розвиток фонематичного слуху учнів. Як правило, вправи на розвиток фонематичного слуху – це вправи на впізнавання, диференціацію та ідентифікацію нового звуку/звуків серед інших.

Наведемо приклади завдань до вправ на впізнавання.

Вчитель пропонує учням прослухати слова (фрази, римівки, віршики), в яких є новий звук. Ось як можна сформулювати завдання:

- підніміть руку(сигнальну картку) або плесніть у долоні, коли почуєте звук[…], довгу/коротку голосну тощо;

- порахуйте, скільки разів у реченні (римівці, вірші) трапиться звук[…], довга/коротка голосна тощо;

- послухайте ряд англійських та українських звуків. Підніміть руку (картку), коли почуєте англійський звук.

Вправи на диференціацію звуків, які учні можуть сплутати, не розрізнити, виконуються на рівні окремих слів або коротких речень. Завдання можуть бути сформульовані у такий спосіб:

- послухайте пари слів і визначте, чи однакові в них перші приголосні; останні приголосні звуки; голосні всередині слова тощо (наприклад, thick-this, that- those).

Вправи на ідентифікацію звука, мета яких розпізнавати звук як відомий з певними характеристиками. Учні мають прослухати та ідентифікувати звуки.

Наприклад:

- послухайте слова із звуками [   ] та [s]. Кожного разу піднімайте червону  картку для звука [   ] та зелену – для звука  [s].

Матеріалом для репродуктивних фонетичних вправ служать окремі звуки, звукосполучення, слова, словосполучення, фрази.

Наведемо приклади таких вправ:

- послухайте слова (словосполучення, фрази) із звуком […]. Повторіть їх, звертаючи увагу на ...

- послухайте пари слів, словосполучення, фрази із звуками […] та […]. Повторіть їх, звертаючи особливу увагу на ... .

Для особливо важких звуків цим вправам можуть передувати вправи на так звану беззвучну артикуляцію – „гімнастика” язика і губ, наприклад:

-   округлити /розтягнути губи;

-   кінчик язика притиснути до нижніх зубів тощо.

На початковому етапі навчання іноземної мови в школі основною метою всіх наведених вище фонетичних вправ є формування слухо-вимовних навичок учнів.

На початку кожного уроку, особливо у початковій школі, згідно із зазначеною метою уроку необхідно проводити так звані „фонетичні зарядки”. Крім спеціальних вправ для формування та вдосконалення слухо-вимовних навичок учнів, широко використовується заучування напам’ять скоромовок, приказок, римівок, віршиків, пісеньок тощо. Дані дослідного навчання підтверджують, що ефективність та результативність даних вправ значно підвищується, якщо в процесі їх виконання учні супроводжують своє мовлення невербальними засобами, тісно пов’язаними з просодією. Наприклад, відбивають ритм фраз, що вимовляються, використовують дидактичне диригування, а також рухи, що співпадають з ритмічним малюнком фраз, що вимовляються.

У відповідності до комунікативного підходу до вивчення англійської мови фонетичним вправам рекомендується надавати ігровий та комунікативний характер. Їх проводять в формі ігор (спокійних та рухливих), конкурсів та змагань, в формі взаємодії в певних ситуаціях.

Фонетичні ігри сприяють орієнтації дітей у звуковому складі англійської мови та інтонаційних явищах (явищах просодії).

В руслі комунікативного підходу формування навичок артикуляції та інтонування повинне здійснюватись не ізольовано, а паралельно, на основі прагматичних характеристик мовлення і з врахуванням відповідних задач спілкування.

Наприклад, навчання звуків [t], [d], [n], [m], [s], [i:], [ai] поєднують з введенням фраз Meet Lena. Nice to meet you. Nice to meet you. У зв’язку з цим виникає необхідність сформувати в учнів первинне уявлення про інтонацію розповідного речення та логічний наголос. А потім запропонувати комунікативні завдання та ситуації, які б спонукали дітей до мотивованого використання даних фонетичних явищ, тобто до поєднання операцій артикуляції та інтонування в інтересах спілкування. Наприклад: На чарівному ракетоплані ми вирушаємо до англійської школи. Намалюй та представ англійським ровесникам своїх друзів, героїв улюблених казок, мультиків, своїх хатніх улюбленців, ляльок (Приклад з УМК “Wonderland” Роман С. В., Коломінова О.О.).

Можливі прийоми роботи над фонетикою (Рогова Г.В., Верещагіна І.Н.)

Можливі прийоми	Приклади завдань	Вказівки до виконання роботи
1. Свідома імітація на основі пояснення учням артикуляції звуків. 2. Імітація, заснована на усвідомленні різниці у вимові звуків: а) в англійській мові; б) в співставленні з рідною мовою. 3. Проста імітація. 1. Диференціація звуків на слух. 2. Вимовляння звуків, звукосполучень, слів, словосполучень, речень, вірша за вчителем. 3. Вимовляння за диктором. 4. Читання літер, буквосполучень, слів, словосполучень, речень, тексту за зразком. (за вчителем. за диктором).	Ознайомлення Вимовте [ ð ]. поставивши кінчик язика між зубами [ ð ]. Look and repeat after me. Вимовте пару звуків [ t ], [ т ]. Порівняйте українське [т] та англійське [t]. Вимовте звук [ f ] і потім слово five [faiv]. Repeat after me.      Тренування Прослухайте звуки і підніміть руку тоді, коли почуєте потрібний звук. Прослухайте українські та англійські звуки, підніміть руку, коли почуєте англійський. Повторіть за мною. Repeat after me. Слухайте та повторюйте. Listen and repeat. Прочитати за мною. Read after me. Listen and read.	Прийом використовується при ознайомленні зі звуками, артикуляцію яких потрібно пояснювати дітям. Наприклад, [ ð ], [ Ө ], [ ŋ ], [ æ ], [ w ]. Прийом використовують в тих випадках, коли можна відштовхнутися від вже відомого учням звука або коли звуки в рідній та англійській мовах хоча схожі але розрізняються артикуляцією. Прийом використовують при роботі над звуками [ f ], [ v ], [ p ], [ b ], [ k ], [ g ] та інш. Вчитель вимовляє звуки, наприклад: [ v w f ]. При звуці [ w] діти повинні відняти руку. Вчитель вимовляє звуки, прикривши рота, наприклад, зошитом, щоб не було видно як він артикулює, а діти піднімають руки, коли чують англійський звук. Вправу можна проводити зі звукозаписом. Треба використовувати хорову та індивідуальну форми роботи учнів. Індивідуальна робота ведеться в послідовності: сильний-середній-слабкий учень. Слова згруповані за певним правилом читання. Передбачаючи труднощі в читанні речень та тексту в цілому, треба зняти їх шляхом виділення складних місць та хорового та індивідуального їх опрацювання до прослуховування зразкового читання диктора. При читанні речень особливу увагу слід звертати на їх інтонаційне оформлення.

2. Наслідування (імітація) як основна вправа при навчанні вимови в початкових класах.

При навчанні вимови в початкових класах використовуються прийоми свідомої та несвідомої імітації.

Свідома імітація досягається поєднанням теорії, аналізу та тренування на моделях, напівтворчих та творчих вправах; несвідома імітація – це засвоєння звукової будови та мелодики шляхом механічного повторення за вчителем або за фонограмою. В залежності від віку учня співвідношення між свідомою та несвідомою імітацією змінюється.

При навчанні іноземній мові дітей молодшого шкільного віку рекомендується застосовувати несвідому імітацію. Артикуляція дітей пластична, вони легко імітують вимову вчителя і з задоволенням повторюють мовленнєві зразки. При оволодінні фонетичним матеріалом іноземної мови повторення не тільки уточнює і вдосконалює знання, але й служить важливим засобом утворення моделей звучання. Усвідомленню фонетичного матеріалу допомагає не тільки теорія, але й різні види наочності (фотографії, схеми, малюнки, положення язика по відношенню до піднебіння тощо) і робота з дзеркалом (можна контролювати округлення та висування губ вперед, відведення куточків губ назад, нейтральний уклад, змикання губ, напруженість та не напруженість губ, ступінь розкриття ротової порожнини, положення кінця, спинки та бокових країв язика тощо). Отже, доцільно використовувати різні опори – візуальні та аудітивні. До візуальних натуральних опор належать демонстрація вчителем артикуляційних рухів, які мають зовнішнє вираження та піддаються візуальному спостереженню та контролю з боку дітей. Наприклад, рух губ, нижньої щелепи або положення язика при вимові міжзубних приголосних [ Ө ], [ ð ]. Впевніться, що учні мають можливість бачити ваші губи, коли ви говорите, бо різні м’язи обличчя задіяні при вимові різних звуків. Зображувальні візуальні опори – це малюнки та схеми сигітального розрізу органів артикуляції. Аудитивні опори – це аудіо записи у виконанні носіїв мови.

Маленьким дітям важливо чути різні звуки іноземної мови, звідси важливість роботи з віршиками та піснями та слухання якомога більше звукозаписів з самого початку вивчення мови. Гарна  вимова  формується поступово в процесі того, як діти вчаться розрізняти різні звуки.

3. Профілактика та виправлення фонетичних помилок.

Як наслідок практичної спрямованості навчання англійської мови та ліміту навчального часу, зміст навчання вимові має обмежений характер. Це впливає на характер вимог до якості фонетичних навичок – учні повинні оволодіти апроксимованою вимовою, тобто вимовою, наближеною до еталона освіченого носія мови.

При навчанні іншомовної вимови слід враховувати, що учні вже володіють звуковими засобами рідної мови. З одного боку це допомагає в оволодінні вимовою іноземної мови, а з іншого – викликає певні труднощі, спричинені інтерференцією рідної мови. Так, типовою помилкою для україномовних та російськомовних учнів є недотримання довготи голосних в англійській мові, бо в рідній мові довгота не має смислорозрізнювального характеру. Джерелом помилок у інтонації є, наприклад, відсутність в українській та російській мовах високого початку та різкого падіння у низхідному тоні, що характерно для англійського мовлення. Таким чином, у плані навчання вимови вчитель повинен скоректувати ті фонетичні навички, що вже є в учнів, у відповідності до фонетичної системи нової мови і доповнити її тими елементами вимови, які відсутні в рідній мові.

Постановці та корекції вимови допомагає правильно організована робота з профілактики та виправлення помилок. Слід розрізняти помилки фонетичні (які змінюють звукову форму, але не порушують зміст висловлювання) і фонологічні (змінюють звукову форму і зміст).

Л.В. Щерба встановив три критерії оцінки помилок:

- важливість для комунікації;

- причина помилки;

- основна трудність подолання помилки.

Ці ж критерії використовуються для класифікації помилок.

За першим критерієм визначається підсумковий рівень володіння вимовою учнями; обсяг вимог до учнів за етапами навчання, за видами мовленнєвої діяльності і в залежності від здібностей учнів; відбір мовного матеріалу відповідно етапу навчання вимови. Тут беруться до уваги помилки, що змінюють зміст висловлювання внаслідок неправильного вживання інтонаційної моделі, зміни диференціальних ознак фонем мови, що вивчається.

Другий критерій важливий для діагностики помилок і вибору конкретних прийомів для їх усунення. Основною причиною появи помилок є невідповідність систем звукової будови рідної мови та мови, що вивчається. Це виражається, наприклад, у відсутності тієї чи іншої фонологічної одиниці в рідній мові учня, в різній якості та кількості позиційних відтінків фонем, в різному функціональному навантаженні окремих фонетичних ознак двох мов.

Третій критерій визначає дози введення нового матеріалу, кількість та характер підкріплень (додаткового матеріалу). Розрізняють дві основні трудності в подоланні помилок: виправлення помилок, що з’явилися у учнів в результаті того, що різні об’єкти рідної мови та мови, що вивчається, сприймались ними як тотожні; попередження помилок при виробленні нових навичок.

Робота з профілактики та виправлення фонетичних помилок проводиться кожного уроку. Дуже добре, коли вчитель використовує яскраві картинки, плакати тощо. Позитивні результати дає використання музичних фрагментів, пісень тощо в ході роботи над фонетичною стороною мовного матеріалу.

2. Ознайомитися з «Секретами гарної англійської вимови» (Клементьева Т.Б., Монк Б. Счастливый английский. Кн.1. – М., 1993. – 315-323 с.) Скласти рекомендації щодо правильної артикуляції звуків ІІ та ІІІ групи в доступній для молодшого школяра формі.

3. Скласти добірку скоромовок на звуки ІІ та ІІІ групи з рекомендаціями щодо артикуляції звуків. Дібрані скоромовки мають містити лексичні одиниці, зрозумілі учням початкової школи.