1. Алан Мілн "Вінні Пух".
Алан Александр Мілн (1882-1956), англійський письменник, відомий своїми творами для дітей. Народився Мілн 18 січня 1882 р. у Лондоні. Він навчався в невеликій приватній школі, власником якої був його батько.
1892 року вступає до Вестмінстерської школи, а потім в Трініті-коледж Кембриджа, який закінчує в 1904 році. Будучи студентом, він писав замітки в студентську газету «Grant». Зазвичай він писав разом зі своїм братом Кеннетом, і вони підписували замітки ім’ям АКМ. Роботи Мілна були помічені, і з ним став співпрацювати з британським гумористичним журналом «Punch», згодом Мілн став там помічником редактора.
У 1913 році Мілн одружився на Дороті «Дафні» де Селінкурт та у 1920 році у Мілна народився єдиний син – Крістофер Робін Мілн.
Після народження сина він почав писати для дітей. Великий успіх мали його вірші для дітей: «Коли ми були маленькими», «Тепер нам вже шість», а справжню славу принесли казки про Вінні-Пуха: «Вінні-Пух та його друзі», «дім на Пуховій галявині».
П'ятачок насправді був іграшкою Крістофера Робіна, подарованою сусідами. Кенга з Ру і Тигра, які в оповіданнях про Вінні-Пуха з'являються дещо пізніше, були куплені батьками Крістоферу Робіну вже спеціально, щоб урізноманітнити історії. Подарованого батьками ослика Ӏa-Ӏа Робін, граючись, позбавив хвоста. Тому в книзі це найсумніший та похмурий герой. Вигаданими персонажами є Сова і Кролик, саме тому вони в історіях постають як реальні звірі, а не як іграшки.
Книжка Алана Мілна «Вінні-Пух та всі-всі-всі» надзвичайно популярна в багатьох країнах світу. Її перекладено 25 мовами світу та видано більше 20-ти мільйонів примірників.
У 1952 році Мілн переніс операцію на мозку, після якої чотири роки, до самої смерті, провів у своєму маєтку в Котчфорді, графство Сассекс. 31 січня 1956 Алан Мілн помер.
2. Г'ю Лофтинг. "Доктор Дуліттл".
Г'ю Джон Лофтінг (англ. Hugh John Lofting) англійський письменник, автор книг про «Доктора Дулітла» та багато інших цікавих романів та казок. Про життя письменника відомо мало: народився він в Мейденгеді (графство Беркшир), був одним із шістьох дітей англійця Джона Брайна Лофтінга та ірландки Елізабет Агнес (Геннон) Лофтінг. 1904 року закінчив єзуїтську закриту школу в Честерфілді, після чого рік навчався в Массачусетському технологічному інституті в США, потім 1907 року закінчив курсову роботу в Лондонському політехнічному інституті, де здобув спеціальність інженера. У 1908—1912 роках працював інженером у Канаді, в Південній Африці та на Гаванській залізниці на Кубі. 1912 року оселився в Нью-Йорку, де розпочав письменницьку кар'єру.
З початком Першої світової війни Лофтінг, як підданий Великої Британії, працював у США на Британське міністерство інформації. 1916 року направлений в ірландську гвардію в званні лейтенанта, і в 1917—1918 роках брав участь у бойових діях у Фландрії та Франції і, як виявилося пізніше, набув там нову професію – письменник, головне і справжнє покликання. Ірландський солдат Г’ю Лофтінг, сумуючи за своїми дітьми - сином і донькою, писав їм «спеціальні» листи з війни, у яких розповідав про веселі пригоди різних кумедних персонажів. Так виникла незвичайна історія про лікаря Джона Дулітла, який не тільки лікував тварин, але й розмовляв з ними. Лофтінг детально описав всіх друзів і підопічних доброго лікаря: мавп, крокодилів, папуг і фантастичного Тяні-толкая. 1918 року письменник був тяжко поранений у стегно і списаний з армії через інвалідність. 1919 року разом із сім'єю повернувся додому до Нью-Йорка, де відновив літературну діяльність, регулярно публікуючи книги про пригоди доктора Дуліттла, регулярно виступав із лекціями та активно листувався з юними читачами. Після війни сім’я Лофтінга переїхала з Англії в Коннектикут (Америку), і через деякий час «воєнні» листи показали місцевому видавцю. Таким чином, вже у 1920 році з’явилася книга «Історія лікаря Дулітла», яка стала бестселером практично через кілька місяців після друку. Далі виходить наступна - «Пригоди лікаря Дулітла». До своїх видань письменник сам малював ілюстрації. У 1922 році Лофтінга нагородили спеціальною премією за творчість для дітей «Ньюбері Медал», його часто запрошували на зустрічі з читачами.
Письменником були написані також інші твори, наприклад, повість у стилі фентезі «На заході чаклунства». Проте, найулюбленішим літературним персонажем залишився саме добрий, веселий і смішний лікар Джон Дулітл. Всього книг про лікаря Дулітла було написано 14 і кожна книга містила в собі нові та неймовірні пригоди Джона Дулітла.
Романи Лофтінга написані з ностальгією за вікторіанськими часами у добродушній пародії на англійський літературний стиль. Герої творів – класичні представники вікторіанської доби. Роль доброї і розважливої господині дому виконує качка Кряка. Мудра і смішна папугаїха Полінезія (Поллі), родом із Східної Африки з чудовою пам’яттю і прекрасним почуттям гумору, яка навчила лікаря розуміти мову тварин, ніби зійшла із сторінок книг Вілкі Коллінза. У собаці О’Скаллі впізнаємо вайлуватого, проте відданого воїна, а в симпатичній свинці Хрюці – вередливу і капризну дитину. Маленька океанська рибка розповідає про неприємності, які трапилися з нею та її сестрою Кліппою, коли вони попали в акваріум, - фактично діккенсова історія про двох сиріт. У розповідях вплітаються також і кіплінгові сюжети. Непрактичний, але мудрий і благородний лікар стає самовідданим лікарем-місіонером: доброзичливий англічанин не зміг залишити у біді неосвічених тубільців, а тим більше, хворих африканських тварин.
Деякі герої роману некрасиві з обличчя, але в душі є добродушними і щирими. Наприклад, чорношкірий король і його нащадок принц Бед-Окур. Історія романтичного юнака є особливо зворушливою і драматичною. Прочитавши казку про Сплячу Красуню, чорношкірий принц вирішив її відшукати і одружитися на ній. Багато днів і ночей він мандрував по світу, поки не знайшов принцесу. Вона була прекрасною. Від поцілунку принца дівчина прокинулася і так злякалася його чорного обличчя, що навідріз відмовилася виходити за нього заміж і знову заснула. Тоді принц зрозумів, що спасти його кохання може тільки Добрий Чоловік із Країни Білих Людей. І дійсно, винахідливому лікарю вдалося зробити чудодійні ліки і вибілити принцу лице. Таким чином, Бед-Окур одружився на своїй коханій. Пізніше, вдячний принц за модою африканських монархів поступив в Оксфорд і став чудовим лікарем.
Джон Дулітл у боротьбі із своїми ворогами часто використовує справжню англійську зброю – гумор (головний пірат Чорного Дракона Бен-Алі став селянином і вирощує корм для канарок). Провінційний лікар Дулітл сповідує моральні принципи: добросовісне виконання обов’язків, самодисципліна, любов до ближнього. Він безкорисливо працює, допомагаючи усім, кому потрібна допомога. Коли лікаря обрали королем загубленого в океані острова Попсіпетль, він зранку до ночі у роботі: разом з усіма будує нове місто, канали, вчить виплавляти метал і кувати ножі, лопати, плуги. Для дітей проводить уроки арифметики, читання і письма, а дорослим розповідає як доглядати за малечею, щоб ті не хворіли. Після уроків лікує хворих, перевіряє, як будуються дороги, млини. «Я б хотів правити королівством, де народ любить і поважає короля не за його велич і владу, а за мудрість і справедливість», - так казав Джон Дулітл. Острів’яни дуже любили і поважали лікаря, він був найкращим у світі королем.
Перший роман Г’ю Лофтінга був перекладений майже усіма мовами світу. Корній Чуковський переказав його для дітей, давши інше ім’я лікарю, придумав нових персонажів. Так, у 1925 році вийшла казкова повість «Лікар Айболить», а 1929 року поема «Айболить».
1947 року письменик Г’ю Лофтінг помер у місті Топанга (США).
3. Памела Ліндон Треверс. "Мері Поппінс".
No comments:
Post a Comment